Чи потрібно навчати дітей проявляти радість?

Так, нас часто хвилюють прояви саме «негативних» емоцій. Проте в пе­реживанні радості теж є «побічні ефекти». Від сильних позитивних емоцій люди також часто отримують стрес. Напевно, кожен неодноразово бачив чи переживав у своєму житті, що після позитивних подій з радісним спектром переживань людина почувається виснаженою. Або, наприклад, коли дитина в піднесеному настрої бігає, стрибає, галасує, шумить і не може заспокоїтись. Тут, як і з іншими емоціями, насамперед варто дати дитині зрозуміти, що ви знаєте, що і чому вона зараз відчуває, і назвати це відчуття: «Ти зараз дуже радієш... Тебе зараз переповнює радість, бо тато повернувся з відряджен­ня...»

Крім того, варто запропонувати дитині інші способи вираження радості. Наприклад: «Крім бігання-стрибання, як іще ти можеш порадіти татовому по­верненню додому?»

Придумайте разом з дитиною список форм прояву радості відповідно до ситуації:

«Сказати татові про це»

«Обійняти його міцно-міцно»

«Намалювати татові малюнок»

«Приготувати чай»

Для полегшення відпрацювання й закріплення нових навичок контролю емоцій варто дотримуватись таких порад.

Визначте стандарти поведінки. Дитина повинна знати чіткі критерії оцінки своїх дій. Наприклад, якщо її поведінка завдає шкоди їй, іншим людям або навколишньому середовищу, то вона зобов'язана зупинитися і подумати, що робить не так. Коли правила не встановлено або вони важкі для розумін­ня, дітям дуже складно себе контролювати.

Зробіть паузу. Якщо ви чуєте від своєї дитини не ті слова, яких очікува­ли, чи бачите не ту поведінку - зверніть на це увагу. Зробіть глибокий вдих, заспокойтеся. Ви повинні бути не тільки наставником, а й зразком для на­слідування. Просто зробіть паузу і скажіть у відповідь: «Спробуємо ще раз. Я уважно слухаю. Я розумію, що ти хочеш мені сказати щось важливе. Скажи це так, щоб у мене була можливість допомогти тобі». Якщо лексикон вашого малюка ще тільки формується, навчіть його вживати «умовні» вирази:

«Будь ласка, дозвольте мені зробити це інакше ...»

«Тату, чи можеш ти мені дати...»

«Я починаю хвилюватися, прошу вас, допоможіть мені...»

«Зверніть на мене увагу, будь ласка...»

Якщо ваша дитина намагається битися, зупиніть її, навіть якщо вона при цьому розсердиться. Коли вона починає ламати іграшки або кидати м'яч у люстру, залишіть усі справи і заспокойте її. Це дозволить вашому малюку зрозуміти, що він поводиться неправильно, і швидше засвоїти правила по­ведінки в сім’ї.

Постійно будьте «на зв’язку» зі своєю дитиною. Чи не помічали ви, що ваш малюк починає нервувати, коли ви часто розмовляєте по телефону? Або, граючись з ним, одним оком переглядаєте улюблене шоу? Він розуміє, що хоча ви фізично поруч, ваша увага десь дуже далеко від нього. Увага до дитини дозволить вам вчасно її заспокоїти і тим самим полегшить вашу пе­дагогічну задачу.

Дайте дитині можливість розслабитися. Внутрішня напруга заважає продуктивному навчанню, а тим більше - вивченню чогось нового. Створіть для дитини в будинку «заспокійливий простір» з улюблених книг, малюнків або інших речей, які її радують і, отже, заспокоюють. Якщо «заспокійливого простору» поруч нема, просто зробіть паузу. Головне в цій справі - дати дити­ні спокійно опанувати себе. Однак не допускайте, щоб малюк відчував себе знехтуваним. Обов’язково скажіть: «Коли заспокоїшся, можеш повернутися до нас, і ми продовжимо розмову».

Щодня тренуйтесь та аналізуйте ситуації. Регулярне «тренування» набутих навичок «приборкання» сильних емоцій має відбуватися щодня у вашому повсякденному житті. Варто щодня проводити з дітьми аналіз усіх подій, які відбулися, і заново відпрацювати з ними те, що вони від хвилювання відреагували не так, як ви їх навчали, - повторити слова, інтонації та дії, які допомагають контролювати відповідні емоції. Якщо ситуація знову загострю­ється і дитина раптом «забула» потрібні слова, просто нагадайте їй: «Ми вже говорили про це. Спробуй ще раз. Я уважно слухаю».

Закріплюйте досягнення. Дуже важливо звертати увагу не лише на моменти, які потребують подальшої роботи, але й на досягнення дитини. Обов’язково зверніть свою увагу та увагу дитини на те, що їй вдалося зроби­ти, щоб емоція не вийшла з-під контролю. Наприклад: «Я дуже радію з того, що ти не вдарив Мишка, коли він відібрав твою машинку, а впевнено попро­сив його її повернути. Я пишаюсь твоїм вчинком!»